Алюміній, пластик, губка, сітка — неповний список матеріалів, з яких іспанець Пако Рабанн створював одяг у 1960-х роках. Вибір “індустріальної” сировини не був невипадковим: Пако отримав освіту архітектора, а його мати працювала в ательє Крістобаля Баленсіаги, відомого своїми скульптурними силуетами. Інноваційність лишається складовою бренду більш як півстоліття, так само як і металічні сукні, що підкорили модниць тих часів — від Джейн Фонди до Франсуази Арді. Сукні з алюмінію були створені для танців: "Я подумав, що жінки, які працюють увесь день у взутті на плоскій підошві та у стриманих костюмах, повинні розкрити свою таємницю та жіночність увечері, — пояснив дизайнер Chicago Tribune у 1967 році. — Я повинен був запропонувати їм щось на зразок другої шкіри, яка шелестить, переливається, фосфоресціює. М'якої та гострої, пружної і жорсткої, прозорою і потаємної". Cьогодні традиції футуризму в модному будинку продовжує креативний директор Жульєн Доссена, який до цього працював в Chloe, Alexander McQueen і Balenciaga.